РОЗДІЛ 1. ЛАБІРИНТАМИ РАДОСТІ:КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ (ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ПОЧАТКУ ХХІ СТ.)
1.1. «Стіл і чаша», або «Радість стосовно самого себе»: екзистенційні витоки та джерела філософського осмислення радості в добу Античності
1.2. «Дай мені, скільки сам знаєш», або заховане у «готичному соборі»: спроба віднайти радість у лабіринтах Середньовіччя
1.3. «Повнокровна, заохочена й задіяна до руху земними пристрастями» чи «З абсолютною достовірністю, яку має сама природа»: трансформація поняттєвої парадигми радості у філософській думці. Відродження та бароко
1.3.1. Відродження: акценти та вектори радості
1.3.2. Барокова парадигма радості як онтологічної категорії
1.4. «У спокої, радості і веселощах, піднімаючись із однієї сходинки на іншу, більш високу» для утвердження: «що розумне, те дійсне, і що дійсне, те розумне» (доба Просвітництва та «Нових часів» у смисловій розбудові «радості»)
1.5. «Будь-яка жива радість – це омана, мрія…»: «філософія життя» в пошуку сенсу людської екзистенції
1.6. «Квант – комп’ютер – ген», або для тих, «хто уже знає все»: постнекласичні відкриття «радості»
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ РАДОСТІ Й ДИТИНСТВА: ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНТЕКСТ
2.1. Поетологічна парадигма радості: теоретично-методологічні засади дослідження
2.1.1. Конфігурації герменевтичного кола у методологічному полі дослідження літератури про дітей
2.1.2. Феноменологічні аспекти пізнання художнього світу дитинства
2.1.3. Вектори трансформації засад рецептивної естетики у методологічну сферу рецептивної поетики в контексті вивчення літератури про дітей
2.1.4. Методологічні принципи дослідження літератури про дітей (концепції дитинства та субкультури дитинства)
2.2. Смислові трансформації «радісних контекстів»: ідея початку ХХ століття у філософсько-літературній проекції початку ХХІ століття
2.2.1. Літературно-художні витоки концепту «радість» у світовій літературі (Елеанор Портер «Поліанна»)
2.2.2. Трансцендентні контури світопізнання крізь призму радості (Юстейн Ґордер «Світ Софії»)
РОЗДІЛ 3. ОБРАЗНО-СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В «НАРАТИВІ РАДОСТІ» У ПРОЗІ ПРО ДІТЕЙ
3.1. Смислова трансформація аналітичної моделі художнього тексту в дискурсі літератури про дітей
3.2. Екзистенційні виміри дому в моделюванні художнього світу повісті Юстейна Ґордера «У дзеркалі, у загадці»
3.3. Часопросторові «координати» пам’яті як домінанта реалізації художньої дійсності у романі Юстейна Ґордера «Помаранчева дівчинка»
3.4. Особа/особистість як центр художнього моделювання сучасної прози про дітей/дитинство
3.4.1. «Особоцентричність» як композиційна домінанта моделювання світу дитинства в романі Джонатана Сафрана Фоера «Страшенно голосно і неймовірно близько»
3.4.2. «Самість–самотність–усамітнення»: парадокси радості дитинства у повісті Анни Ґавальди «35 кіло надії»
РОЗДІЛ 4. РЕЦЕПТИВНІ ДОМІНАНТИ ДИТИНСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ РАДОСТІ В ІДІОСТИЛЬОВІЙ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ Ю. ҐОРДЕРА, ДЖ. С. ФОЕРА, А. ҐАВАЛЬДИ
4.1. Читач як реципієнт радості в художньому світі повісті Юстейна Ґордера «У дзеркалі, у загадці»
4.2. Юстейн Ґордер «Помаранчева дівчинка»: рецептивно-смислотворчі домінанти у пізнанні радості
4.3. Реінтерпретація трагедії: трансформація рецептивного горизонту роману Джонатана Сафрана Фоера «Страшенно голосно і неймовірно близько» у контексті радості
4.4. «Автор–герой–читач»: емоційні максими двох світів у повісті Анни Ґавальди «35 кіло надії»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ