Анотація

«Народитися – це одержати в подарунок увесь світ із сонцем удень, з місяцем та зорями на синьому небі ввечері; з морем, яке набігає на берег, з лісами, такими густими, що вони й самі не знають усіх своїх таємниць…» – словами, вкладеними в уста янгола Аріеля, сучасний норвезький прозаїк Юстейн Ґордер проживає разом із маленькою Сесілією, героїнею повісті «У дзеркалі, у загадці», її останні дні, огорнені полум’ям різдвяної свічки. Світ, якому народження дітей дарує вічну молодість, рясніє контрастними домінантами й постійно прагне віднайти точку опори для завжди нового «завтра». Запропоноване у монографії дослідження зосереджує увагу на концептуальній площині парадигми «радості» на перетині філософії та літературознавства. Контекстом методологічного і літературознавчого аналізу стали твори сучасної літератури про дітей кінця ХХ-початку ХХІ ст., а саме – Юстейна Ґордера, Джонатана Сафрана Фоера та Анни Ґавальди. Радість і дитина / радість для дитини / радісна дитина – ментальне поле смислових варіацій породжує суперечності й численні запитання, спробою відповісти на які є ця монографія.